ПРОБЛЕМИ ЯКОСТІ ТА БЕЗПЕЧНОСТІ ХАРЧОВОЇ ПРОДУКЦІЇ

Ярошевич Т. С., к.т.н., доц.; Ягелюк С. В., к.т.н., доц.
ЛНТУ, м. Луцьк


ПРОБЛЕМИ ЯКОСТІ ТА БЕЗПЕЧНОСТІ ХАРЧОВОЇ ПРОДУКЦІЇ

Перед нашою державою гостро постала дуже актуальна проблема забезпечення якості та безпеки товарів в цілому та харчової продукції зокрема. Забезпечення якості продукції значною мірою залежить від надійних способів її ідентифікації, і, отже, від стану нормативної бази, яка дозволяє використовувати єдиний технічну мову й термінологію, чітку, послідовну класифікацію товарів, їхнє кодування, стандартизацію характеристик та сучасні методи випробувань. Без комплексного підходу до стандартизації продукції на рівні груп і навіть більш високих класифікаційних угрупувань, проблему якості не вирішити. Ситуація додатково ускладнюється тим, що фізико-хімічні та мікробіологічні методи контролю, які використовуються на українських підприємствах, а часто і в експертних лабораторіях відрізняються від європейських, що говорить про необхідність їх приведення до відповідності міжнародним вимогам.
На сьогоднішній день прогресивні тенденції у харчових технологіях дозволяють «створювати» харчові продукти з заданим хімічним складом та з модульованими властивостями [1]. Проте, в результаті реформ в державній системі стандартизації товаровиробник отримав право виготовляти продукцію за власною нормативною та технічною документацією, розробленою та затвердженою у відповідному порядку. Нажаль, вже відомо чим ця фактично неконтрольована «свобода дій» особливо з боку недобросовісних виробників обернулась для пересічного українського споживача – на споживчий ринок рушила маса сурогатів, в тому числі й небезпечних для споживача.
Хвороби харчового походження та харчові отруєння є причиною значної частини смертності серед населення. Однією з проблем, які не дозволяють державним органам розпочати активну повноцінну реформу системи контролю безпечності харчової продукції в Україні, – це відсутність відповідної статистики. Відсутні дані про поширеність захворювань, спричинених неякісними харчовими продуктами. На жаль, інформація щодо безпечності харчової продукції, якою оперує Міністерство охорони здоров’я, не відтворює реальної картини у зазначеній сфері. Доступними є відомості про випадки харчових отруєнь і гострих кишкових інфекцій, а також отруєнь грибами, фальсифікованим алкоголем, але вони не дають повного уявлення про проблеми зі здоров’ям людей, які пов’язані з небезпечністю харчової продукції [2]. У першу чергу, це стосується продуктів харчування, які присутні «на столі» споживача щодня – хлібобулочних виробів, овочів, плодів, м’яса, риби тощо.
В Україні методи контролю харчової продукції здебільшого ґрунтуються на досвіді кінця 1980-х рр. Фактично, контролюючі органи, які регулярно здійснюють перевірки компаній з виробництва харчової продукції, часто виконують однакові функції, обтяжуючи виробників додатковими адміністративними тягарями. До того ж, ця система дорого обходиться бюджету, оскільки контролюючі відомства та інспекції утримуються державою. Втім, у кінцевому результаті ці численні перевірки не гарантують безпечності продукції, що виробляється. Тобто діюча система контролю якості та безпеки харчової продукції неефективна. Крім того, у випадку здійснення експортної діяльності, національні виробники стикаються з додатковими труднощами, оскільки їм доводиться шукати способи одночасно задовольняти національні вимоги та вимоги Європейського Союзу, які іноді суперечать одні одним.
Вихід з цієї ситуації може полягати лише у реформі існуючої в Україні системи контролю за якістю харчових продуктів та гармонізації українського законодавства з безпечності харчових продуктів зі стандартами Європейського Союзу, а саме – у впровадженні системи управління безпечністю харчових продуктів на основі концепції НАССР. Головною метою системи оцінки якості продукції за критичними точками НАССР є виявлення небезпеки на будь-якій стадії виробництва продукції, оцінку ступеня ризику і розробку операцій, в процесі яких регулювання параметрів технологічного процесу дає ефективний результат. Система HACCP – це превентивний підхід, який оптимізує зусилля, спрямовані на забезпечення споживача безпечною харчовою продукцією.
Впровадження такої форми самоконтролю на українських виробництвах також буде сприяти скороченню витрат національних виробників, які вимушені дотримувати часто застарілих українських вимог безпечності і не мають змоги використовувати сучасні технології та інструменти, що довели свою ефективність в ЄС та інших розвинених країнах.

Список використаних джерел: 1. Пономарьов П.Х. Безпека харчових продуктів та продовольчої сировини. Навчальний посібник / П.Х. Пономарьов, І.В. Сирохман. – К.: Лібра. -2003. – 272 с. 2. Система державного регулювання безпечності харчових продуктів в Україні на шляху вдосконалення. Аналітичний звіт. Робочий документ конференції IFC «Реформа системи харчової безпеки: міжнародний досвід та рекомендації для України». 3. ДСТУ ISO 22000:2007.