ФОРМУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО МИСЛЕННЯ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ІЗ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ, СПОРТУ ТА ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ В СВІТЛІ ВИМОГ СУЧАСНОГО РИНКУ ПРАЦІ

Бойко Г. М., д.п.н., доц.
ПІЕП ВМУРоЛ, м. Полтава


ФОРМУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО МИСЛЕННЯ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ІЗ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ, СПОРТУ ТА ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ В СВІТЛІ ВИМОГ СУЧАСНОГО РИНКУ ПРАЦІ

Актуальність дослідження. Інтеграція України до світового співтовариства та розширення ринків праці актуалізує постійне вдосконалення змісту освіти, приведення її у відповідність до міжнародних стандартів, що забезпечить достатню конкурентоспроможність випускників українських ВНЗ на вітчизняному та міжнародних ринках праці. Зокрема, потребує вдосконалення зміст професійно-практичної підготовки студентів галузі знань «Фізичне виховання, спорт та здоров’я людини», зокрема майбутніх фахівців фізичної реабілітації та фізичного виховання.
Специфіка професійної діяльності фахівця з фізичної реабілітації та фізичного виховання як представника соціономічної професії, зумовлює його безпосередню роботу з суб’єктами, які є потенційними споживачами оздоровчо-рекреаційних, фізкультурно-спортивних та реабілітаційних послуг. Зокрема, пацієнтами, лікарями, найближчим соціальним оточеннях хворих із метою забезпечення активної співпраці всіх суб’єктів реабілітації, досягнення найвищої ефективності реалізації реабілітаційних програм. Тому психологічне мислення має бути присутнє в усіх сферах оздоровчо-рекреаційної та реабілітаційної діяльності. Це зумовило розробку курсу «Психологія здоров’я та здорового способу життя» для підготовки фахівців за напрямом підготовки 6.010203 «Здоров’я людини» у відповідності до сучасних вимог освітньо-професійної програми підготовки фахівців з урахуванням специфіки їхньої майбутньої професійної діяльності.
Мета дослідження. Обґрунтувати теоретико-методичні та практичні засади змісту курсу «Психологія здоров’я та здорового способу життя» для студентів спеціальності «Здоров’я людини».
Завдання дослідження:
1. Визначити місце, роль і завдання психології здоров’я та психореабілітації у загальній структурі комплексної реабілітації хворих та інвалідів різних нозологічних груп.
2. Визначити сферу компетенції майбутніх фахівців із фізичної реабілітації стосовно використання психореабілітаційних методик у процесі вирішення етапних реабілітаційних завдань і пропаганди здорового способу життя .
У структурі будь-якої патологій завжди визначається її психічний і психологічний компонент. Сам перебіг основної та супутніх хвороб позначається на психічному стані хворого, а в дитячому віці суттєво впливає на психічний розвиток дитини, ускладнюючи і навіть обмежуючи можливості формування пізнавальної сфери дитини, її особистості в цілому [1, 2].
Теоретико-методологічними засадами психології здоров’я та психореабілітації виступають наукові дослідження у галузі медицини, психології, теорії та практики фізичного виховання та спорту. На початку ХХ століття науковці започаткували вивчення єдності психічної, фізичної (соматичної) та соціальної сфер людини (Р.А. Лурія (1944), Г.А. Захар’їн (1909), П.Ф. Лесгафт (1936) т. ін.). У подальших дослідженнях Г.В. Морозова, М.С. Лебединського (1972) та багатьох інших авторів продовжується вивчення соматичного та психічного станів людини як якісно різних, але взаємовпливових сторін особистості. Так, Ф.В. Бассін (1970, 1972), розглядаючи психосоматичні взаємовідносини у стані людини, виділяє два основних взаємообумовлених аспекти: вплив психічних факторів на соматичну сферу людини; вплив соматичних факторів на психіку людини. На підставі проведених досліджень автором розроблено схему взаємовідносин вказаних психічних і соматичних складових у житті людини [4].
Л.С. Виготський (1983), розглядаючи динаміку психіки людини на різних етапах онтогенезу вводить поняття «кризи розвитку» [5]. У зв’язку з цим він пропонує враховувати фактори соціальної ситуації у розвитку людини. Соціальна ситуація – не просто середовище, в якому перебуває людина. Дане поняття розглядається автором як своєрідне поєднання внутрішніх процесів розвитку та зовнішніх умов, характерних для конкретного вікового періоду.
На нашу думку, травма або хвороба та пов’язані з нею втрата або обмеження дієздатності викликають розлад сформованої соціальної ситуації, що правомірно розглядається як кризовий період життя, який призводить до виникнення нових психологічних новоутворень, не характерних для попередніх життєвих етапів людини. Тож, зміна соціальної ситуації, що викликана соматичними розладами, впливає не тільки на рівень фізичних, а й психологічних можливостей людини до виконання діяльності, призводить до обмеження кола її соціальних контактів, дієздатності в цілому, докорінно змінює її внутрішнє ставлення до життя.
У комплексній реабілітації хворих різних нозологічних груп велика увага повинна приділятись їхній психосоціальній адаптації. Це вказує на суттєве значення впливу соціального середовища, зокрема, найближчого оточення хворого, на його психофізичний стан, зумовлює формування певного відношення до власної хвороби, ставлення до рекомендованих засобів і методів реабілітаційного впливу, формування особистісного прогнозу на одужання, розвиток компенсаторних навичок тощо. Вказане обґрунтовує необхідність підготовки фахівців відповідного професійного рівня, які не тільки володітимуть методами фізичної реабілітації хворих різних нозологічних груп, а й будуть здатні визначати і реалізовувати завдання психологічної реабілітації, що позитивно позначиться на ефективності всього комплексу застосованих реабілітаційних заходів [2, 3].
Таким чином, мета діяльності реабілітолога полягає у сприянні позитивному самовідтворенню особистості хворого, формуванні його здатності до самостійного творчого здійснення власного життя, уміння жити в умовах нової соціальної ситуації, ефективно долаючи або компенсуючи певні особистісні обмеження.
Враховуючи сутність і значення психологічних перебудов особистості у зв’язку з кризовим періодом і зміною соціальної ситуації, що пов’язані з тяжкою травмою або захворюванням, основними завданнями психореабілітаційної роботи є:
• визначення характеру психічних порушень, викликаних соматичними розладами;
• розробка ефективних методів психотерапії, корекції або компенсації виявлених порушень психічної сфери людини;
• своєчасне проведення психореабілітаційної роботи у комплексі з іншими реабілітаційними заходами (медичною, фізичною, соціальною реабілітацією);
• об’єктивна оцінка ефективності застосованих реабілітаційних програм, їх корекція у відповідності до отриманих даних.
Висновки.
1. Психологічна реабілітація, як невід’ємна складова реабілітаційного процесу, передбачає відновлення частково втрачених або послаблених властивостей і функцій організму людини з метою максимально повного подальшого розвитку її індивідуальних можливостей та активно-перетворювальної адаптації до навколишнього світу. У цьому зв’язку підготовка фахівців із фізичної реабілітації передбачає набуття ними теоретичних знань і практичних навичок психореабілітаційної роботи для обґрунтованого вибору методик, розробки і впровадження індивідуальних реабілітаційних програм.
2. Програмою дисципліни «Психологія здоров’я та здорового способу життя» передбачено опанування студентами теоретичних знань і формування практичних навичок психореабілітаційної роботи із хворими різних нозологічних груп, віку, статі, рівня психічного розвитку в умовах стаціонарного, амбулаторного, санаторно-курортного лікування в системі комплексного застосування реабілітаційних заходів, проведення консультативної роботи з сім’ями (найближчим оточенням) пацієнтів, а також набуття теоретичних знань і формування практичних навичок роботи зі спортсменами, які в наслідок травми або захворювання тимчасово, частково або повністю втратили можливість продовжувати тренувальну та змагальну діяльність.
3. Після вивчення курсу «Психологія здоров’я та здорового способу життя» студенти повинні знати: особливості, зміст і принципи проведення психореабілітаційної роботи; основні методики корекції психоемоційних порушень у хворих різних нозологічних груп з урахуванням важкості перебігу, стадії основного та супутніх захворювань, віку статі, рівня психічного розвитку, рівня особистісних домагань тощо; критерії оцінки тяжкості стану пацієнта при різних групах захворювань; методики проведення консультативної роботи з сім’ями (або найближчим оточенням) хворого; особливості проведення реабілітаційної роботи з особами, які мають відхилення психофізичного розвитку; особливості психореабілітаційної роботи із спортсменами.
Вміти: визначити причину, характер, форму, стадію та тяжкість психічного напруження та емоційних порушень пацієнтів; добирати адекватні методи психореабілітаційного впливу з метою нормалізації психічного стану хворого, формування його позитивного настрою на відновлення (або компенсацію) втрачених функцій; здійснювати етапний контроль за змінами психічного стану пацієнта, коректувати програми і добирати адекватні методики у відповідності до проміжних результатів реабілітації; складати індивідуальні програми фізичної реабілітації з урахуванням необхідності застосування програми психореабілітації; проводити консультативну роботу з сім’ями (або найближчим оточенням) хворого; оцінювати ефективність використаних психореабілітаційних програм у комплексі реабілітаційних заходів.
Список використаних джерел: 1. Бойко Г. М. Психолого-педагогічний супровід спортивної діяльності плавців із порушеннями психофізичного розвитку в паралімпійському спорті : монографія / Г. М. Бойко. – Полтава : ТОВ АСМІ, 2012. – 360 с. 2. Бойко Г. М. Реабілітаційна психологія : посібник [для студ. вищ. навч. закл.] / Галина Миколаївна Бойко. – Полтава : АСМІ, 2007. – 240 с. Психотерапия / Под. ред. Б.Д. 3. Бойко Г. М. Изучение профессиональной эффективности группового субъекта спортивной деятельности в спорте инвалидов / Г. М. Бойко // Научные исследования в сфере физической культуры и спорта: мониторинг, технологии и методики : материалы Всерос. науч.-практ. конф. (26-27 ноября 2010 г.) / Мин-во спорта, туризма и молодеж. полит. РФ, ФГОУ ВПО «Чурапчинский госуд. ин-т физич. культ. и спорта». – Чурапча : Чурапчинский госуд. ин-т физич. культ. и спорта, 2010. – С. 23-26. 4. Карасарского. - СПб.: Питер, 2000. – 544 с. 5. Клиническая психология /Под ред. М. Перре, У. Баумана. – СПб.: Питер, 2002. – С. 611-633.