ОГЛЯД ЗАКОНОДАВЧО-НОРМАТИВНОЇ БАЗИ-РЕГУЛЮВАННЯ ЯКОСТІ СОКІВ НА УКРАЇНСЬКОМУ ТА ЄВРОПЕЙСЬКОМУ РІВНЯХ

Шерембей Я.; Гавриляк М.Я., к.б.н, доц.
ЛКА, м. Львів


ОГЛЯД ЗАКОНОДАВЧО-НОРМАТИВНОЇ БАЗИ-РЕГУЛЮВАННЯ ЯКОСТІ СОКІВ НА УКРАЇНСЬКОМУ ТА ЄВРОПЕЙСЬКОМУ РІВНЯХ

Державне регулювання належної якості та безпеки харчових продуктів і продовольчої сировини здійснюється з метою забезпечення гарантій щодо: безпеки для життя і здоров'я людини у разі їх споживання і використання; їх виробництва в умовах, що відповідають установленим вимогам технології, санітарних норм та правил, безпеки та збереження навколишнього природного середовища; повноти і достовірності інформації про їх властивості; їх відповідності вимогам нормативних документів щодо якості та безпечності; їх реалізації відповідно до правил торгівлі [1].
В процесі формування зони вільної торгівлі між Україною та ЄС головним нетарифним бар'єром доступу вітчизняної продукції на єдиний ринок є несумісність систем технічного регулювання. Тому не менш важливим завданням поруч із підвищенням конкурентоспроможності продукції є адаптація національної системи стандартизації, метрології та сертифікації (технічних стандартів, процедур та органів з оцінки відповідності тощо) до системи технічного регулювання ЄС. Найважливішим елементом цієї системи, який потребує першочергової гармонізації є законодавче забезпечення якості та безпечності продуктів харчування [2].
Виробники сокової продукції стикаються з тим, що національні стандарти щодо тих чи інших питань, які розроблені різними організаціями, містять в собі суперечливі або недостатньо чіткі і одноманітні вимоги до продукції, її виробництва. Крім того, вимоги і норми вітчизняних стандартів не узгоджені з міжнародними стандартами. Погіршує ситуацію одночасна дія декількох стандартів стосовно сокових продуктів з додаванням цукру, а саме: ДСТУ 4283.1:2007 “Консерви. Соки та сокові продукти. Терміни та визначення понять” та застарілого ГОСТ 657-79 “Консервы. Соки фруктовые и ягодные с сахаром. Общие технические условия”. В ДСТУ 4283.1:2007 відсутній термін та визначення поняття “Сік з цукром”, а сокові продукти до складу яких входить цукор в кількості більше 15г/дм3 та залежно від виду та вмісту фруктової частини можуть називатися “Сік з фруктів” або “Нектар” (“Коктейль”, “Морс”, “Напій соковий”), а не “Сік з цукром”, як це передбачено ГОСТ 657-79.
Діючими міжнародними нормами щодо правових основ виробництва, оцінки якості та продажу соків у державах-членах СОТ сьогодні є: фрагментарні стандарти Codex Alimentarius; відповідні технологічні вимоги щодо виробництва соків, методи аналізу і перелік дозволених харчових добавок, технологічних речовин, залишкових кількостей пестицидів і забруднювачів, затверджених Комісією СА ФАО/ВООЗ; методи фізико-хімічного і мікробіологічного аналізу Міжнародної федерації виробників фруктово-овочевих соків (International Union of Fruit Juice Producers, IFU) [3].
Окрім цього, в окремих державах (групах держав) існують свої регламентуючі документи, зокрема, Директива Ради 2001/11/ЄС щодо фруктових соків та деяких подібних продуктів, призначених для споживання людиною. Ця Директива визначає задачі держав-членів ЄС, відтворює координовану європейську правову систему, яка формує єдиний внутрішній ринок Європи.
Як стандарт для оцінки фруктових і овочевих соків в ЄС використовується Code of Practice. AIJN – Звід правил для оцінки якості фруктових та овочевих соків Асоціації сокової промисловості Європейського Союзу (A.I.J.N.) тощо.
В Україні поступово формується фундаментальна підтверджувальна база для ідентифікації сокової продукції, однак і сьогодні в державі відсутній нормативний документ, який би регламентував визначені показники якості фруктових та овочевих соків та їх значення. Такі показники повинні визначатися методами, встановленими відповідними стандартами. Саме Звід правил, що встановлює критерії фізико-хімічного складу для конкретних видів фруктових та овочевих соків і пюре, і є вдалим прикладом такого документу європейського рівня [4].
Прийняття до уваги цих показників виправдано для оцінки якості, справжності та ідентичності соків, навіть у тому випадку, коли, час від часу, з’являються істотні зміни в їх вмісті, що є предметом розгляду в ході оцінки якості продукту.
Зокрема, у Зводі правил для продуктів, які виробляються і пропонуються для продажу під найменуванням “соки”, наведене мінімальне значення відносної густини визначене стосовно води при температурі 20°С. Відповідний цьому значенню вміст розчинних сухих речовин визначається за таблицею, опублікованою в офіційному збірнику методів аналізу Міжнародної федерації виробників соків (метод IFU-B). Для продуктів, які виробляються і пропонуються до продажу під найменуванням “пюре”, визначений тільки мінімальний вміст розчинних сухих речовин, який вимірюється рефрактометричним методом і виражається в градусах Brix. При цьому коригування вмісту розчинних сухих речовин залежно від кислотності продукту не проводиться. Для освітлених пюре/соків наведені показники мінімальної відносної густини.
На сьогодні в Україні в національній системі стандартизації в галузі виробництва плодово-ягідної продукції створені і працюють технічні комітети стандартизації: ТК 23 Продукція садів, виноградників і виноробна продукція; ТК 24 Продукти з овочів і фруктів та устаткування для їх переробки; ТК 154 Соки та соковмісні продукти.
В Україні як національні вже прийнята більша частина стандартів EN на методи дослідження сокової продукції, які використовуються для проведення ідентифікації. Зокрема, ДСТУ 2074-92 “Продукти переробки овочів і фруктів. Терміни та визначення”; ДСТУ 4283.1:2007 “Консерви. Соки та сокові продукти. Терміни та визначення понять”; ДСТУ 4283.2:2007 “Консерви. Соки та сокові продукти. Номенклатура та вимоги”, ДСТУ 7159:2010 “Консерви. Соки відновлені. Загальні технічні умови”.
Отже, на сьогодні в Україні необхідна соціальна державна програма розвитку садівництва й овочівництва, участь законодавчої і виконавчої влади у вирішенні проблем галузі, зокрема, з розробки і просування проектів нормативно-правових актів, регулюючих виробництво продукції і функціонування ринку сокової продукції.

Список використаних джерел. 1. Україна. Закон Про безпечність та якість харчових продуктів (затв. ВР України № 771/97 та № 191-V від 24.10.2002 в редакції Закону № 2809-IV від 06.09.2005 р., зміни 2009 p.); 2. Слободкін В.І. Концептуальні положення Кодекс Аліментаріус та їх реалізація в національному законодавстві України / І.В. Слободкін // Проблеми харчування №3-4. 2004. С. 13-22.; 3. Безпека продуктів харчування, відстеження та відповідальність у харчовому ланцюзі: програма технічної допомоги Європейського Союзу Тасіс Україні. – Європейська Комісія: Проект Тасіс "Створення механізму сертифікації та контролю стандартів сільськогосподарської продукції відповідно до вимог СОТ–СФС", 2005. – 48 с.; 4. Якубчак О.М. Перспективи гармонізації Codex Аlimentarius в Україні [Електронний ресурс] / О.М. Якубчак , А.І. Кобиш А.І. // Бібліотечний вісник – Режим доступу: http://www.sworld.com.ua/.