ЗМІНИ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ: ТЕНДЕНЦІЇ ТА ЗАКОНОМІРНОСТІ

Перебийніс В. І., д.е.н, проф.
ПУЕТ, м. Полтава
Перебийніс Ю. В.
ПЮІ НЮУ, м. Полтава


ЗМІНИ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ: ТЕНДЕНЦІЇ ТА ЗАКОНОМІРНОСТІ

На початку ХХІ ст. зміст трудової діяльності зазнає значного впливу завдяки зміні потреб економіки, а саме інноваційному вдосконаленню матеріальних елементів суспільного виробництва та науково-соціальному перетворенню людського капіталу. Згідно з концепцією Д. Белла, економічний розвиток повинен досягатися не тільки завдяки матеріальним активам, як у доіндустріальній та індустріальній економіці, але й завдяки наявних якісних знань [1]. Саме за умов постіндустріальної економіки, або економіки знань, провідна роль належить професіоналам, а головною рушійною силою соціально-економічного прогресу є освіта.
Це в свою чергу призводить до підвищення кваліфікаційних вимог до працівників. Якщо в середині ХХ ст. для того, щоб бути конкурентоспроможним на ринку праці, працівнику достатньо було мати вищу освіту та досвід роботи, то на сучасному етапі формується більш повний перелік критеріїв конкурентоспроможності, до якого додаються ще й володіння іноземними мовами, комп’ютером та ін.
Змінюються і принципи організації освіти. При цьому важливого значення набувають особистісні риси людини, зорієнтовані на розвиток ініціативи, творчого мислення та фахової підготовки. Практично всі економічно розвинуті країни мають свої особливості організації системи освіти та професійної підготовки кадрів, однак головною рисою є вплив ринку, бо саме він визначає, яке навчання потрібне компанії і як адекватно оцінити необхідні знання та вміння персоналу.
Так, західними компаніями інвестиції в розвиток людських ресурсів розглядається як засіб підвищення ефективності діяльності підприємств та власної конкурентоспроможності, тому бюджет на професійне навчання – це найбільша після оплати праці стаття, яка становить від 2 % до 10 % фонду заробітної плати [3].
Збільшення переліку вимог до рівня освіти потенційного працівника зумовлює відповідну реакцію навчальних закладів. Однак, поки європейські школи бізнесу доганяють своїх американських колег у науково-дослідницькій роботі та задоволенні потреб студентів, то американські школи збільшують відрив у методиці освіти, приділяючи більше уваги колективній праці та міжнародним проектам.
Зокрема, у США розвиваються нові педагогічні технології, зосереджені на індивідуалізовані освітні програми, які базуються на ретельній діагностиці потреб і проблем студентів. На відміну від українського ЗНО, у США в першу чергу тестуються здібності абітурієнтів, а не залишкові знання. Перевага віддається тестам на логіку, знання слів і базові математичні знання [4].
Очікується, що вже в найближчому майбутньому вся освітня діяльність у суспільстві – від початкової школи до університету включно – буде здійснюватися на індивідуальних освітніх контактах [3].
Завдання, пов’язані з формування трудових ресурсів, є ключовими для федеральних програм підготовки робочої сили США. Прикладом можуть слугувати програми професійної підготовки кадрів для секторів з високим потенціалом зростання, трансформація яких включає освоєння і поширення нових технологій, що вимагає від працівників відповідних знань і вмінь. При цьому однією з найважливіших умов розвитку цих секторів економіки є забезпечення їх відповідними кадрами.
За даними [3] такі програми передбачають створення для працівників у галузях економіки з високим рівнем кваліфікаційних вимог сприятливих умов кар’єрного зростання, здійснення інвестицій у розвиток людського капіталу, забезпечення злагодженої взаємодії навчальних закладів зі службами зайнятості та приватними компаніями з метою задоволення потреб у висококваліфікованій робочій силі, розширення можливостей використання підприємствами системи учнівства шляхом комбінування навчання персоналу на робочому місці та в академічних навчальних закладах.
Показовим для освітнього розвитку трудового потенціалу США є висока децентралізація і динаміка, при цьому близько третьої частини працівників (біля 29 млн. чол.) навчаються постійно, в тому числі й із застосуванням дистанційних форм освіти [2, с. 365]. В межах курсу на реформування освіти значна кількість американських університетів проводять навчання і перенавчання дорослого населення. Наприклад, програма Literacy Hotline, яка реалізується в університеті м. Лінкольна (Небраска), пропонує понад 11 тисяч різноманітних навчальних програм для дорослих [3].
Спостерігається і трансформація навчальних курсів, зокрема курсу МВА, найпоширенішої у світі програми бізнес-освіти. Якщо раніше студенти набували широких управлінських знань, вмінь і навичок за умови незначної спеціалізації, то зараз більшість американських бізнес-шкіл заохочують студентів до зосередження на одному напрямку (приміром, фінансах, маркетингу чи логістиці) або окремій галузі (наприклад, охороні здоров’я, агробізнесі тощо). Подаючи документи до бізнес-школи, абітурієнти повинні мати чіткий бізнес-план. Характерним для американської бізнес-освіти є і змагання між студентами за можливість стажування у престижній компанії влітку як спосіб для подальшого працевлаштування [5].
Якщо раніше бізнес-школи були зосереджені на викладанні переважно економічних дисциплін, то сьогодні вони вводять курси з лідерства, організаційної поведінки, бізнес-аналітики тощо.
Очікується, що у найближчому майбутньому основними тенденціями розвитку цього курсу стане вдосконалення освітніх технологій, особливо запровадження курсу МВА он-лайн. Так, в університеті Чикаго побудовані відеостудії, що дозволить ознайомлюватися із лекціями викладачів вишу студентам зі всього світу, а університет Північної Кароліни пропонує повністю дистанційне очне навчання [5].
Отже, висока динамічність суспільних процесів у світі призводить до зміни системи професійної освіти, що виявляється у запровадженні навчальних курсів, зорієнтованих на розвиток особистісних рис студента, спеціалізації та індивідуалізації навчальних курсів, а також постійне навчання завдяки його дистанційним формам.

Список використаних джерел: 1. Белл, Деніел. Прихід постіндустріального суспільства. // [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/bell.html. 2. Васильченко В.С. Управління трудовим потенціалом / В.С. Васильченко, А.М. Гриненко, О.А. Грішнова, Л.П. Керб. – К.: КНЕУ, 2005. – 403 с. 3. Хромов М.І. Зарубіжний досвід управління професійною підготовкою персоналу // Ринок праці та зайнятість населення. – 2011. - №2. – С. 61-64. 4. Шнир Н. Нам слід зрозуміти, що чотирьох років для підготовки юристів – надто мало // [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://jurliga.ligazakon.ua/news/2012/9/3/71325.htm. 5 Business Education. Change Management // [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.economist.com/news/briefing/ 21587780-mba-being-transformed-better-and-worse-change-management?fsrc=scn/fb/wl/pe/changemanagement/