ЕФЕКТИВНІСТЬ ЛЮМІНЕСЦЕНЦІЇ НАНОКОМПОЗИТІВ: КРЕМНІЙОРГАНІЧНІ ПОЛІМЕРИ/ПОРИСТІ ПЛІВКИ SIO2 ТА TIO2
Сучасне матеріалознавство та товарознавство: теорія, практика, освіта :: АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ НАУКОВОГО ТА ПРАКТИЧНОГО МАТЕРІАЛОЗНАВСТВА
Страница 1 из 1
ЕФЕКТИВНІСТЬ ЛЮМІНЕСЦЕНЦІЇ НАНОКОМПОЗИТІВ: КРЕМНІЙОРГАНІЧНІ ПОЛІМЕРИ/ПОРИСТІ ПЛІВКИ SIO2 ТА TIO2
Н.Остапенко1, В.Пекус2, В.Гульбінас2, А.Єременко3, Н.Смірнова3
1 Інститут фізики НАНУ, Украина
2 Центр фізики і технології, Литва
3 Інститут хімії поверхні НАНУ, Україна
ЕФЕКТИВНІСТЬ ЛЮМІНЕСЦЕНЦІЇ НАНОКОМПОЗИТІВ: КРЕМНІЙОРГАНІЧНІ ПОЛІМЕРИ/ПОРИСТІ ПЛІВКИ SIO2 ТА TIO2
Кремнійорганічні полімери є фотопровідними та електролюмінесцентними полімерами, що і визначає перспективу їх застосування як активних транспортних та люмінесцентних шарів в оптоелектронних пристроях, а також люмінесцентних сенсорів та фоторезистів. Значний квантовий вихід люмінесценції є одним із головних параметрів, який і визначає застосування цих полімерів. Звичайно використовують плівки полімерів, в яких макромолекули утворюють агрегати, що приводить до значного гасіння їх люмінесценції, а також зменшення часу життя випромінювання. В результаті ці ефекти обмежують широту можливого використання полімерів. Теоретичні дослідження ряду авторів показали, що обмеження внутрішньомолекулярних рухів макромолекул повинно блокувати безрадіаційні процеси та активізувати радіаційні процеси, що є важливим механізмом для зменшення ефектів гасіння та підсилення люмінесценції.
В даній роботі і досліджуються шляхи суттєвого підсилення люмінесценції агрегатів в кремнійорганічних полімерах. Для цієї цілі розроблено метод виготовлення плівок органо/неорганічних нанокомпозитів. В якості неорганічних матеріалів використані пористі плівки SiO2 та TiO2 з певним розміром та високою площею поверхні нанопор. В якості органічного компоненту взято кремнійорганічний полімер полі(ді-гексилсилан) (ПДГС), оптичні властивості якого добре відомі з літератури.
Одержані нанокомпозити на основі ПДГС, введеного в нанопори плівок SiO2 та TiO2. Досліджені спектри люмінесценції, поглинання та час життя люмінесценції нанокомпозитів ПДГС/SiO2 і ПДГС/ТiO2 в широкому інтервалі температур 15-300 К. Показано, що в спектрах люмінесценції досліджених нанокомпозитів домінують смуги агрегатів, але оптичні властивості суттєво покращені в порівнянні з плівками полімеру ПДГС. Одержано, що інтенсивність люмінесценції нанокомпозитів, положення та напівширини смуг люмінесценції, а також час життя люмінесценції практично не залежить від температури.
Доведено, що інтегральна інтенсивність люмінесценції нанокомпозиту ПДГС/SiO2 в 1,5 рази більше ніж для плівки полімеру при кімнатній температурі. Ці дані показують, що в нанокомпозитах менш ефективна дифузія екситонів та суттєво менше гасіння люмінесценції ніж в плівках полімеру. Тобто, нанокомпозити є перспективними матеріалами для одержання полімерів з покращеними люмінесцентними характеристиками.
1 Інститут фізики НАНУ, Украина
2 Центр фізики і технології, Литва
3 Інститут хімії поверхні НАНУ, Україна
ЕФЕКТИВНІСТЬ ЛЮМІНЕСЦЕНЦІЇ НАНОКОМПОЗИТІВ: КРЕМНІЙОРГАНІЧНІ ПОЛІМЕРИ/ПОРИСТІ ПЛІВКИ SIO2 ТА TIO2
Кремнійорганічні полімери є фотопровідними та електролюмінесцентними полімерами, що і визначає перспективу їх застосування як активних транспортних та люмінесцентних шарів в оптоелектронних пристроях, а також люмінесцентних сенсорів та фоторезистів. Значний квантовий вихід люмінесценції є одним із головних параметрів, який і визначає застосування цих полімерів. Звичайно використовують плівки полімерів, в яких макромолекули утворюють агрегати, що приводить до значного гасіння їх люмінесценції, а також зменшення часу життя випромінювання. В результаті ці ефекти обмежують широту можливого використання полімерів. Теоретичні дослідження ряду авторів показали, що обмеження внутрішньомолекулярних рухів макромолекул повинно блокувати безрадіаційні процеси та активізувати радіаційні процеси, що є важливим механізмом для зменшення ефектів гасіння та підсилення люмінесценції.
В даній роботі і досліджуються шляхи суттєвого підсилення люмінесценції агрегатів в кремнійорганічних полімерах. Для цієї цілі розроблено метод виготовлення плівок органо/неорганічних нанокомпозитів. В якості неорганічних матеріалів використані пористі плівки SiO2 та TiO2 з певним розміром та високою площею поверхні нанопор. В якості органічного компоненту взято кремнійорганічний полімер полі(ді-гексилсилан) (ПДГС), оптичні властивості якого добре відомі з літератури.
Одержані нанокомпозити на основі ПДГС, введеного в нанопори плівок SiO2 та TiO2. Досліджені спектри люмінесценції, поглинання та час життя люмінесценції нанокомпозитів ПДГС/SiO2 і ПДГС/ТiO2 в широкому інтервалі температур 15-300 К. Показано, що в спектрах люмінесценції досліджених нанокомпозитів домінують смуги агрегатів, але оптичні властивості суттєво покращені в порівнянні з плівками полімеру ПДГС. Одержано, що інтенсивність люмінесценції нанокомпозитів, положення та напівширини смуг люмінесценції, а також час життя люмінесценції практично не залежить від температури.
Доведено, що інтегральна інтенсивність люмінесценції нанокомпозиту ПДГС/SiO2 в 1,5 рази більше ніж для плівки полімеру при кімнатній температурі. Ці дані показують, що в нанокомпозитах менш ефективна дифузія екситонів та суттєво менше гасіння люмінесценції ніж в плівках полімеру. Тобто, нанокомпозити є перспективними матеріалами для одержання полімерів з покращеними люмінесцентними характеристиками.
Сучасне матеріалознавство та товарознавство: теорія, практика, освіта :: АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ НАУКОВОГО ТА ПРАКТИЧНОГО МАТЕРІАЛОЗНАВСТВА
Страница 1 из 1
Права доступа к этому форуму:
Вы не можете отвечать на сообщения
|
|