ОСОБЛИВОСТІ ВИЯВЛЕННЯ РАДІАЦІЙНОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ В БУДІВЕЛЬНИХ МАТЕРІАЛАХ

Нагорна Н.П., к.т.н., доц.; Кібзун В.М., к.т.н., доц.
ДонНУЕТ ім. М. Туган-Барановського, м. Донецьк


ОСОБЛИВОСТІ ВИЯВЛЕННЯ РАДІАЦІЙНОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ В БУДІВЕЛЬНИХ МАТЕРІАЛАХ

У наш час абсолютно усі знають про шкідливий вплив радіації на людський організм. Радіоактивне випромінювання – ворог, вплив якого ми ніяк не відчуваємо: у людини немає органів почуттів, які могли б попередити про наявність навіть значного рівня іонізуючого випромінювання. Про його присутність нас може сповістити тільки дозиметр.
Однак, таке представлення про радіоактивність не зовсім вірно: важливо не сама наявність випромінювання, а його кількість. Природний радіоактивний фон присутній скрізь і завжди, він не справляє негативного впливу на наше здоров'я. Рівень природньої радіоактивності коливається від 5 до 20 мікрорентгенів у годину.
Останнім часом вибухнув небачений бум будівництва приватних будинків. Причому не тих скромних будиночків радянського часу, а добротних вілл із дорогих матеріалів. Однак не усі знають, що ці самі розкішні матеріали можуть піднести неприємний сюрприз: деякі з них радіоактивні. Причому доза, одержувана від будівельних матеріалів, може досягати 60% від загальної дози радіації, одержуваною людиною.
У складі будівельних матеріалів можуть бути присутнім уран 238, торій 232, калій 40 і інші радіонукліди. Кінцевим продуктом розпаду деяких з них є радон 222. Підвищений вміст радіонуклідів властиво калієвим і польовим шпатам, мінералам глин та ін.
Досить сильно випромінюють магматичні породи кислотного і лужного состава (граніт, кварцовий діорит і т.д.), осадові глини, особливо морські глибоководні. Меншою мірою – основні і ультраосновні породи (перидотит, габро та ін.).
Випромінює, приміром, граніт і щебені з нього, можуть випромінювати і інші різновиди природного каменю. Радіоактивні скловолокно, фосфогіпс, силікатна цегла. Взагалі, рівень радіаційного фона не перевищує безпечних меж, але, є будівельні матеріали, які випромінюють підвищену радіацію.
Особливо сильно випромінює граніт. Рівень випромінювання в граніту становить у середньому 25-30 мкр/год, у той час, як норми радіаційної безпеки у квартирах установлюють межу гамма-фону від локальних джерел не вище 60 мкp/ч. Тобто, випромінювання від граніту хоч і зависоке, але не критичне. Примітно, що при нагріванні радіоактивність граніту зростає за рахунок інтенсифікації виділення із граніту радону. Про це необхідно пам'ятати покупцям, які прагнуть облицьовувати гранітом каміни.
Із цього погляду більш безпечний мармур. Цілком припустимо використовувати штучний камінь. А гранітом краще облицьовувати будинок зовні.
У якості заповнювача бетонної суміші повсюдно застосовують гранітний щебінь. Тому не дивно, що бетон теж може виявитися радіоактивним.
Значний внесок у сумарне радіаційний фон вносить цегла, як силікатна, так і звичайна. Лицювальні матеріали, такі як граніт, випромінюють сильніше, але шкода від них менше, тому що їх застосовують рідше, ніж цеглу.
Взагалі, більш небезпечний не граніт, а радон, газ що виділяється з нього. Тому що він виділяється не тільки з лицювального граніту або бетону, але й безпосередньо із земної кори. Радон просочується в приміщення через тріщини і щілини у фундаменті, підлозі й стінах, виділяється з водопровідної води (особливо артезіанської) і природного газу. Хімічно зв'язати і утилізувати його неможливо, тому що це інертний газ.
Погано не те, що він виділяється, а то, що він має властивість накопичуватися в приміщеннях. В інших випадках концентрація радону в приміщеннях може перевищувати гранично припустиму норму, ніж у тисячу раз. Найбільше радону накопичується в кам'яних і цегельних будинках. У дерев'яних будинках, у силу того, що вони «дихають», радону накопичується значно менше.
Радон - важкий газ, приблизно у вісім раз важче повітря. Тому в підвалах будинків і на перших поверхах його суттєво більше, чим під дахами.
У силу цих причин доза опромінення від радону більше дози від інших природних і техногенних джерел випромінювання разом узятих. Радон разом із вдихуваним повітрям попадає в легені людини, і там розпадається з виділенням альфа-частинок, які бомбардують організм зсередини і викликають мікроопік легеневих тканин. А це чревате раком легенів. І це не просто фраза. Випромінювання радону є шостою по частоті причиною смерті від раку. Після паління радон – другої по частоті фактор, що викликає рак легенів.
Способів боротьби з радоном усього лише два, причому застосовувати їх можна одночасно: вжити заходи по недопущенню радону в приміщення і як найшвидше вилучити радон з нього.
У якості першого заходу рекомендують добре зацементувати підвальне приміщення, стіни оштукатурити щільною штукатуркою, оклеїти щільним папером або шпалерами, що миються. Останні можуть знизити надходження радону зі стін вдесятеро.
Другий, дуже простий захід – регулярно провітрювати приміщення. Не захаращувати вентиляційні отвори. Воду кип'ятити, а над кухонною плитою поставити витяжку.
На відміну від природньої, штучна радіоактивність виникла і поширюється через діяльність людини. Джерелами її є ядерна зброя, АЕС, промислові відходи, медичне обладнання та ін. Після Чорнобильської аварії із зон радіаційного зараження, незважаючи на заборони, «розповзлися» по країні матеріальні цінності, предмети побуту, коштовності та ін. Це дуже небезпечні речі: користуючись ними, можна одержати високу дозу опромінення.
Радіаційно небезпечними предметами, які можуть зберігатися в наших будинках, можуть бути деякі дорогоцінні камені, а також старі речі і прилади, на які раніше було модно наносити радіоактивні состави, щоб вони світилися в темряві: годинник зі світним стрілками й циферблатом ялинкові іграшки, що світяться, і ін., біжутерію, гарний старий керамічний і скляний посуд.
Таким чином, джерелами радіації в будинку можуть виявитися предмети, що не викликають ні в кого ніяких підозр. Єдиною можливістю унебезпечити себе - це придбання побутового дозиметра радіації: за допомогою його можна контролювати радіаційну безпеку.

Список використаних: Будівельне матеріалознавство: Підручник. – К.: «Видавництво Ліра-К», 2012. -624с. 1. Матеріалознавство (для архітекторів та дизайнерів): Підручник ∕ За редакцією д.т.н., проф. К.К. Пушкарьової. – К.: Видавництво Ліра-К, 2012. – 592с. 2. Фізико-хімічна механіка будівельних матеріалів: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів : [Текст] / В.І. Братчун, В.О. Золотарьов, М.К. Пактер, В.Л. Беспалов; під редакцією д.т.н., професора Братчуна В.І. – Макіївка-Харків, ДонНАБА, 2011. –336 с.